У даній статті хотілося б зупинитися на наступному питанні: як суб’єкт господарювання, що імпортує лікарські засоби в Україну, за механізму оскарження рішень митного органу про визначення коду товару може захистити правильне визначення митного коду товару та, відповідно, мінімізувати свої витрати на сплату митних платежів. Розглянутий механізм, зрозуміло, може застосовуватися не тільки фармацевтичними компаніями.

Визначення коду товару лікарських засобів: тенденції практики

Практика застосування законодавства митними органами щодо імпортних лікарських засобів у 2012 році - вкрай суперечлива. На початку року митниця масово використовувала свої повноваження щодо зміни коду товару. Ситуація, за якої митниця після перевірки змінила код товару, не була рідкістю. Як наслідок - велика кількість лікарських засобів перекваліфіковувалася у алкогольні напої, біологічні добавки й навіть протипаразитарні засоби.

Зрозуміло, що метою таких дій була не ідеалістична боротьба за правильну назву та код товару, а наповнення бюджету, адже ставки мита по вказаним товарам вищі, аніж нульова ставка по лікарським засобам.

Такі дії стали причиною для справедливого обурення з боку фармацевтичних компаній та відповідного застосування лобістських механізмів. Як наслідок, Міністерство охорони здоров’я України стало на бік фармацевтичних компаній та споживачів і надіслало до Держмитслужби відповідний Лист-роз’яснення від 14.03.2012 року. У цьому Листі-роз’ясненні міністерство погоджувалося із зрозумілим критерієм класифікації за принципом «лікарський засіб є таким за наявності відповідної сертифікації та державної реєстрації такого засобу».

Питання здавалося вирішеним, проте влітку подібні дії митників знову відновилися, і ситуації, коли митниця після перевірки змінила код розмитнених товарів, стала знову повторюватися. Це, ймовірно, пов’язано із необхідністю вчергове наповнювати дохідну частину бюджету.

Оскарження рішень митниці про зміну коду товару

Зрозуміло, що такі «зміни настрою» з боку органу державної влади є вкрай невигідними для імпортерів та фактично унеможливлюють упорядковане ведення бізнесу.

Рекомендовані дії щодо запобігання неправильній класифікації товарів на стадії митного оформлення товару я наводив у минулій статті. Тут же хотілося б зосередитися на питанні оскарження рішень митниці про визначення коду товару.

За ст. 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення.

Отже, такі рішення є по суті підставою для віднесення товару до тієї чи іншої групи товарів, а, отже, і підставою для визначення розміру мита. Саме тому коректне складення рішення про визначення коду товару є таким важливим для імпортера. Але найголовнішим є те, що віднесення товару до тієї чи іншої групи є важливим фактором при винесенні рішень щодо наступних партій товарів. Інформація щодо усіх операцій по розмитненню товару зберігається у базі даних митниці, і імпортер, який провів митне оформлення лікарського засобу як, скажімо, біологічної добавки, має вкрай низькі шанси щодо подальшого оформлення товару саме як лікарського засобу.

Процедура оскарження рішення митниці про зміну коду товару є звичайною та передбачає подання скарги до органу вищого рівня відносно митного органу, що виніс рішення (для регіональних митниць органами вищого рівня буде Державна митна служба України, а для ДМС – Міністерство Фінансів України).

Вимоги до форми та змісту скарг громадян, строки їх подання, порядок і строки їх розгляду, а також відповідальність за протиправні дії, пов'язані з поданням та розглядом скарг, визначаються Законом України «Про звернення громадян».

Однак, пропонуємо не зупинятися на опису процедури оскарження у митних органах. Шанси на те, що митний орган відмінить рішення, згідно з яким фактично поповнюються кошти бюджету, є невисокими. Проте варто пам’ятати, що такі рішення також можна оскаржити у судовому порядку, де шанси на їх скасування є значно вищими.

Лікарські засоби – алкогольні напої: законодавче розмежування

Цікаво, що на рівні Законів питання щодо розмежування алкогольних напоїв та лікарських засобів вирішено чітко. Закон України «Про лікарські засоби» визначає, що лікарські засоби - речовини або їх суміші природного, синтетичного чи біотехнологічного походження, які застосовуються для запобігання вагітності, профілактики, діагностики та лікування захворювань людей або зміни стану і функцій організму. Цей же Закон встановлює обов’язок провести процедуру сертифікації та державної реєстрації лікарського засобу.

Згідно із Законом України «Про митний тариф України» до групи 22 (алкогольні і безалкогольні напої та оцет) не відносяться лікарські засоби товарної позиції 3003 та 3004.

Таким чином, якщо товар відповідає визначенню лікарського засобу, пройшов процедуру сертифікації та реєстрації, його не можна віднести до інших груп товарів, в тому числі, алкогольних напоїв.

Міністерство охорони здоров’я України стало на бік фармацевтичних компаній та споживачів та надіслало до Держмитслужби відповідний Лист-Роз’яснення від 14.03.2012 року, яким підтвердило вищенаведені доводи та міркування. Проте не такою є позиція Державної митної служби України, яка закріплена у Листі від 16.05.2011 року «Про впровадження методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТ ЗЕД» та полягає у наступному: «визначення та трактування терміну «лікарські засоби» в Законі України «Про лікарські засоби» та УКТ ЗЕД різні. Це пов'язано з тим, що Закон регулює правовідносини, пов'язані із створенням, реєстрацією, виробництвом, контролем якості та реалізацією лікарських засобів та поняття "лікарські засоби" включає всі речовини, які можуть в тій чи іншій мірі вплинути на організм людини і з цієї причини повинні піддаватись контрольним заходам. Визначення продукту як лікарського засобу в національному законодавстві або в будь-якій фармакопеї не є вирішальним чинником для його класифікації в цій групі. Враховуючи дане положення, наявність реєстраційного посвідчення на лікарський засіб не є визначальним для його класифікації у групі 30 згідно з УКТ ЗЕД.

Товари, що виготовлені з водно-спиртових екстрактів рослин, незалежно від наявності в них лікарських речовин (вітамінів, алкалоїдів тощо), призначені для підтримки загального стану здоров'я та доброго самопочуття, а не для лікування та профілактики певного захворювання, повинні класифікуватись у товарній підпозиції 2208 90.»

Судова практика підтверджує правильність позиції фармацевтичних компаній. Причому, якщо на рівні місцевих адміністративних судів питання вирішується по-різному, то Вищий адміністративний суд України вирішив питання на користь фармацевтичної компанії та підтвердив скасування Рішення митного органу (справа за позовом ТОВ «Мітек» до Київської регіональної митниці).

На рівні судів першої та апеляційної інстанції відзначимо Рішення окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-2806/12/2670 та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у цій же справі за позовом ТОВ «Оптіма фарм, ЛТД» до Київської регіональної митниці про скасування рішення про визначення коду товару.

Судовий порядок оскарження: обґрунтування позовних вимог

Отже, чим саме потрібно обґрунтовувати позовні вимоги для скасування Рішення митниці про зміну коду товару, що імпортується?

Вважаю, що основна увага має бути приділена підтвердженню лікувальних властивостей препарату, тобто доведенню того, що препарат лікує хвороби та розлади організму. Для підтвердження такої позиції варто надати суду такі документи:

1. Матеріали судово-фармакологічної експертизи щодо препарату (за умови його наявності та можливості надати в суд, як правило, у компанії-виробника). Зазначимо, що мова йде не про складові лікарського засобу, що становлять суть комерційної таємниці відносно препарату, а, в першу чергу, висновки про лікувальні властивості препарату. 
2. Експортні декларації на товар, у яких підтверджується належність товару до лікарських засобів. 
3. Реєстраційне посвідчення на кожен лікарський засіб. 
4. Рішення щодо реєстрації лікарського засобу. 
5. Матеріали реєстраційного досьє на лікарський засіб. Такі матеріали зберігаються у МОЗі, проте у якості копій виробники часто мають подібні матеріали. 
6. Екземпляри етикетки та інструкції по кожному товару. 

Умовою віднесення товарів до групи лікарських засобів є призначення для певного застосування товару виробником, а також наявність певних визначень щодо товару, зокрема і в інструкції. При цьому митним органам не надано права визначати код товару в залежності від ефективності застосування товару за визначеним виробником призначенням.

Також відмічу, що у таких процесах варто звертати увагу на наступне: якщо відповідним рішенням митниця змінила код товару, то необхідність доведення правильності такої зміни лягає саме на митний орган.

Опубліковано в "Бухгалтер і закон"

Можливо, Вам будуть корисні наступні матеріали:

Включення ліцензійних платежів до митної вартості товарів: практика митних органів та захист економічних інтересів компаній

Оскарження рішення щодо коригування митної вартості

До якої групи товарів відносяться спиртовмісні настоянки